От і все. Минула подія, якої ми всі чекали майже 4 роки.
14 травня 2011 року відбувся перший офіційний чемпіонат України зі швидкубінгу Kyiv Open 2011.

Наприкіні серпня 2008 року кілька ентузіастів з компанії ТОВ “Розумний Кубик” вирішили вперше провести змагання зі швидкісного складання кубика Рубіка. Цю подію з гордістю можна назвати точкою відліку українського швидкубінгу. Перемогою насолоджувався в ті часи юний киянин на ім’я Максим Крутов, переможний результат якого складав ~56 секунд.

З тих часів усе змінилось. Люди, бажання, рівень. Усе стало дорослим, а кубик Рубіка поступово з іграшки перетворився на спортивний снаряд, на своєрідний спосіб мислення, на річ, яка вже ніколи не втратить популярності. Процес інтеграцїі головоломок в наш мозок вже не зупнити.

То ж згодом, після чотирьох років підготовки, проведення маси неофіційних змагань на місцевому рівні ми все ж таки досягли свого. Співпраця з Всесвітньою Асоціацією Кубика дала нам шанс заявити про себе світу. І результат цьому – відкрите міжнародне змагання Kyiv Open 2011!

Зауважу, що для того, щоб змагання вважалось офіційним і відповідало Положенням ВАК необхідна присутність одного з делегатів Всесвітньої Асоціації Кубика. В травні 2011 року до нас на змагання був запрошений вельмишановний Олівер Перґе з Угорщини, батьківщини кубика Рубіка.

Змагання проходили в Національному Університеті “Києво-Могилянська Академія” в приміщенні місцевого будинку культури і тривали майже 10 годин поспіль. Цей час для всіх нас пролетів як одна мить, єдина і неповторна щаслива мить.

Загальна атмосфера

Розпочався цей визначний для всіх нас день зі стандартної процедури реєстрації учасників. І хоча попередня реєстрація учасників була доступна на офіційній сторінці змагання, щоб отримати свій власний бейдж учасник учасникам довелось відмітитись у реєстраторів.

З невеличкою затримкою розпочалась церемонія відкриття. Такі змагання в Україні проводяться вперше, і майже ніхто із присутніх ще ніколи не бачив подію подібного масштабу, і тому необхідно було дуже ретельно роз’яснити основні положення про змагання. Організатор і суддя Роман Остапенко разом з делегатом ВАК Олівером Перґе продемонстрували типову спробу розв’язання, розповіли про основні порушення і можливі варіанти покарання, закликали учасників дотримуватись спортивної поведінки, а суддів – до чесного і прозорого суддівства.

Основна дисципліна змагання – розв’язання кубика Рубіка – викликала неймовірний ажіотаж. І не дивно. Тому що головним призом дисципліни, а отже і головною нагородою було не тільки слава і звання чемпіона України, а також фінансування поїздки на Чемпіонат світу зі швидкубінгу 2011 офіційним спонсором змагання компанією ТОВ “Розумний Кубик”.
В першому раунді близько 70 учасників з 4 країн світу відчайдушно боролись за шанс попасти у фінал змагання, і лише дванадцатьом це вдалося.

Розв’язання кубика 5x5x5 проходило в більш спокійному темпі, що дало змогу організаторам виграти трохи часу. Призові місця розділили представники трьох країн: України, Росії та Угорщини. Відзначився Іван Винник (м. Вишневе), який зайняв почесне 3 місце і встановив 2 національні рекорди – 2:01.63 (одинична), 2:07.56 (середнє ВАК).

Далі найспритніші розв’язували пірамінкс – головоломку, яка існує вже дуже давно, і навіть ходять чутки, що вона побачила світ раніше славнозвісного кубика Рубіка! В запеклій боротьбі перше місце завоював піонер швидкуберського руху в Росії, перший офіційний чемпіон Росії (за результатами Moscow Open 2009) – Антон Ростовіков. Друге місце посів Іван Винник з ще одним національним рекордом – 8.70 (середнє ВАК). Третє місце також дісталось українцю – Роман Остапенко (м. Київ) склав пірамінкс за 7.06, і тим самим встановив рекорд країни в одиничній спробі!

І хоча Україна ще новачок в змаганнях подібного рівня, українцю Богдану Журавлю (м. Гостомель) все ж таки вдалося обійти могутніх іноземців і з дуже серйозним результатом (49 місце у світовому рейтингу ВАК) стати чемпіоном в дисципліні розв’язання магії.

Переможні спроби Богдана Журавля. 2 національні рекорди (1.00 одинична, 1.07 середнє ВАК).

І ось настав час швидкуберам розв’язувати кубик Рубіка однією рукою. Ніхто і гадки не мав, що росіяни мають таку сильну підготовку в цій дисципліні. Вони з великим відривом посіли перші три місця, і з підвищеним почуттям власної гідності продовжили участь у змаганні. Серед українців найшвидшим став Іван Винник, який з результатом 30.98 (середнє ВАК) став рекордсменом України!

А далі за великим проханням організаторів була суцільна тиша… І все тому, що прийшла черга найдивовижнішої дисципліни – розв’язання кубика Рубіка… наосліп. 7 учасників із зав’язаними очами, попередньо ознайомившись з кубиком, змагались у вмінні швидко запам’ятовувати і знаходити оптимальне рішення за найменший час. Ця дисципліна вимагає надвеликої концентрації, і тому не всім учасникам вдається завершити спробу результативно.
Так сталося і на цей раз: головоломка підкорилась лише чотирьом. Перше і друге місця розділили відповідно Антон Ростовіков (Росія) та Олівер Перґе (Угорщина), а третя сходинка дісталась українцю, який став національним рекордсменом і першою людиною в Україні, яка зробила результативну спробу на офіційних змаганнях. Його ім’я – Сергій Шаболтас (м. Донецьк). Результат: 3:19.06. Ну а заохочувальне четверте місце посів Роман Остапенко з не менш вражаючим результатом – 4:09.03.

Черга підійшла і до молодшого брата кубика Рубіка – кубика 2x2x2, другої за популярністю головоломки. 41 учасник, і лише 3 призових місця. Перші два місця посіли швидкубери з Росії, а достойне третє місце дісталось неодноразовому рекордсмену України – Івану Виннику. І цього разу ще один національний рекорд – 5.35 (середнє ВАК).

Перемішувачі готують головоломки до наступного раунду

В дисциплині “розв’язання кубика 4x4x4” перші три місця розділили між собою представники трьох країн: України, Росії та Угорщини. Іван Винник посів друге місце і встановив 2 національні рекорди: 59.80 (одинична), 1:04.81 (середнє ВАК). Вітаємо Івана з першим офіційним саб-1!

Запекле притостояння очікувало українців в фіналі. Адже на змаганнях був присутній діючий чемпіон Європи, унікальна людина, яка в тому році зі стиснутими зубами знищила всіх супротивників в фіналі Чемпіонату Європи – росіянин Сергій Рябко. Крім того був присутній угорець Олівер Перґе, дуже спритний швидкубер, призер багатьох міжнародних змагань, чемпіон світу з розв’язання магії та кубика Рубіка на кількість рухів. Тому українцям було надважко, але ніхто не збирався віддавати перемогу.
До останньої миті ніхто не знав ім’я переможця, тому що делегат ВАК запропонував провести фінал в досить незвичному форматі – американському. 12 учасників фіналу ховаються за завісу. Ведучий викликає одного учасника на сцену, спілкується з ним, суддя та перемішувач проводять стандартну процедуру, і учасник робить 5 спроб розв’язання.
Унікальність полягає в тому, що ніхто за завісою не знає результатів своїх конкурентів, і тому інтрига зберігається до останньої миті.

До останньої миті ніхто не знав хто буде чемпіоном змагання, а також чемпіоном України, який буде з гордістю представляти нашу країну на Чемпіонаті світу в Бангкоці, Таїланд.

Напруга зростала і здавалось, що нервова система зараз не витримає тиску і вибухне… І тут на величезному екрані з’являється підсумкова таблиця результатів:

А далі були сміх і сльози, привітання і відчай. У цю мить кожному було про що подумати.

Молодий та амбіційний юнак Роман Остапенко з м. Києва став першим офіційним чемпіоном України, і у період з 14 по 16 жовтня 2011 року буде представляти нашу країну на найсштабнішому змаганні зі швидкубінгу – Чемпіонаті Світу 2011 року.

Зліва направо: ІІ місце – Олівер Перґе (Угорщина), І місце – Сергій Рябко (Росія), ІІІ місце – Роман Остапенко (Україна)

В загальному заліку українців налічується 10 призових титулів:

Учасник
Богдан Журавель (м. Гостомель) 1 0 0
Іван Винник (м. Вишневе) 0 2 3
Роман Остапенко (м. Київ) 0 1 2
Сергій Шаболтас (м. Донецьк) 0 0 1

На змаганнях було встановлено:

Хочеться низько вклонитися всім, хто зробив це змагання можливим і втілив в реальність мрію.

  • Юлії Аветісян, за високий професіоналізм в організаційному процесі, і за щире бажання зробити щось дуже важливе;
  • Оксані Неживенко, за сприяння в отриманні чудового приміщення, яке запало в наші серця глибоко і надовго;
  • Марині Родіоновій, за інформаційну, спонсорську, а головне – за моральну підтримку, дякую!
  • Юлії Опанасенко, за неймовірно чудовий логотип, який став своєрідною візитною карткою офіційного чемпіонату України;
  • Катерині Носенко, за сумлінну працю в процесі фіксування результатів;
  • журналісткам місцевих телеканалів, за бажання розказати про наше чудове захоплення українській аудиторії;
  • Роман Романову, хакеру світу цього, за цілодобову підтримку в сфері технічного обслуговування;
  • Андрію Ляшику, за високий рівень відповідальності в суворих процесах суддівства;
  • Артему Сидорчуку, за безцінну допомогу і підготовці приміщення;
  • Артему Козельському, за технічну підтримку і дружню атмосферу під час організаційного процесу;
  • Роману Остапенку, за нелегку роботу у вирішенні організаційних питань з Керівництвом ВАК;
  • Оліверу Перґе, за гарний настрій, за професіоналізм і за цінний досвід в організації офіційних ВАК змагань;
  • Івану Макачьову, за наполегливу і довготривалу роботу над створенням відеозвіту;
  • Сергію Рябко, чемпіону Європи, за бойовий дух, і за яскравий приклад для всіх, хто бажає досягти максимального результату;
  • Антону та Михайлу Ростовіковим, за вирішення питань з устаткуванням, ну і звісно за те, що завдяки Вам народились Ми, українська спільнота;
  • Сергію Таргоні та бренду “Точка Сборки“, за цінні призи для переможців;
  • Ігорю Бакуліну та компанії ТОВ “Розумний Кубик”, за фінансування поїздки українського чемпіона на Чемпіонат світу 2011 зі швидкубінгу;
  • Інтернет-супермаркету “Розетка” за матеріальну підтримку нашого змагання.

    • Головний організатор і духовний лідер організаційної команди – Юлія Аветісян

    Весь чемпіонат промайнув як одна мить. І це була мить справжнього щастя, навіть для тих, хто програв.
    Тому що життя, як коробка шоколадних цукерок: ніколи не знаєш, яку витягнеш ©.

    Найтепліший спогад від талановитого режисера Івана Макачьова